План-графік процесу розроблення проєкту Плану управління річковим басейном Вісли
- Опис річкового басейну
- Гідрографічне та водогосподарське районування
Вісла — найбільша річка басейну Балтійського моря. Утворюється від злиття Чорної і Білої Вісли, які беруть свій початок у Західних Бескидах (Республіка Польща). Річка впадає у Ґданську затоку.
Територія району басейну річки Вісла на території України розміщена в межах двох областей – Львівської та Волинської.
Площа району басейну річки Вісла в межах України становить 12892 км2, що становить 2,13% території держави [2.
Відповідно до водогосподарського районування басейн річки Вісли (код А6.6) складається з двох суббасейнів (додаток 1):
- Суббасейн річки Західний Буг (код А6.6.1) є цілісним. В його межах виділяють дві водогосподарські ділянки:
- водогосподарська ділянка – р. Західний Буг від витоку до державного кордону (код А6.6.1.01)
- водогосподарська ділянка – р. Західний Буг від державного кордону з Республікою Польща до державного кордону з Республікою Білорусь (код А6.6.1.02)
- Суббасейн річки Сян (код А6.6.2), складається з двох частин, розділених районом басейну р. Дністер. У межах суббасейну р. Сян виділена одна водогосподарська ділянка – р. Сян та її притоки (в межах України) (код А6.6.2.03), межа якої збігається з межею суббасейну р. Сян [6].
Річка Західний Буг – бере початок поблизу села Верхобуж Золочівського району Львівської області на висоті 320 м над рівнем моря в межах так званої Колтівської улоговини, що належить до Гологоро-Кременецького горбогір’я Подільської височини. Варто зазначити, що на відрізку 363 км Західний Буг є природним кордоном між Україною, Польщею та Білоруссю. На території Республіки Польща впадає в річку Нарев у Зеґжинському водосховищі, а далі у Віслу.
Довжина річки складає 772 км (на території України – 404 км), площа водозбору – 39580 км2 (на території України 10410 км2. Найбільші ліві притоки – Полтва, Рата, Солокія, Золочівка, Кам’янка, Варяжанка, праві – Солотвина, Рокитна, Холоївка, Білосток, Луга, Неретва. Спільною рисою приток є їхні невеликі басейни (від 240 до 570 км2) та широкі заболочені заплави.
Перед кордоном з Республікою Білорусь у басейні Західного Бугу розташована унікальна група Шацьких озер. На кордоні з Республікою Білорусь заплава Західного Бугу меліорована і річка ще на початку ХІХ ст. з’єднана Дніпро-Бузьким каналом з р. Прип’ять.
Сян – найбільша карпатська притока Вісли. Свій початок Сян бере на території України в околицях північних схилів Верховинського вододільного хребта з джерел поблизу урочища Ужок на висоті 930 м далі перетинає Середній Бескид (творить кілька поздовжніх долин і закрутів), Саніцьку улоговину і підгір’я, міняє напрям з північного на східний і нижче Перемишля тече на північний захід у широкій долині Надсянською низовиною; нижче Сандомира впадає до Вісли [1].
Біля витоків річка має вигляд гірського потоку шириною 0,2-0,6 м, глибиною 2-5 см до 0,4 м, по довжині поступово розширяється до 3,0-8,0 м і у місці виходу за межі України досягає 20-25 м. Швидкість течії 0,2-0,5 м/сек. Долина річки V-подібна. Схили долини круті й дуже круті, випуклі [5].
Довжина річки Сян становить 447 км (у тому числі в межах України 56 км), площа її басейну – 16861 км2 (у межах України – 2482 км2). Найбільшими притоками Сяну є Боберка, В’яр, Вирва, Вишня, Шкло, Гноянець, Щан, Ретичин, Завадівка.
Від села Сянки Турківського району Львівської області до села Боберка Турківського району Львівської області р. Сян є природним кордоном між Україною та Польщею [1].
- Клімат
Клімат басейну річки Вісла помірно-континентальний, наближений до помірно-морського клімату Західної Європи, з м’якою зимою і відносно вологим літом.
Для клімату характерні часті відлиги взимку, висока хмарність, дощі, інтенсивність яких досягає 0,10–0,30 мм/хв, і спричинені ними літньо-осінні паводки.
Середньорічні температури повітря басейну Вісли на території України становлять 5,2-8,0°С. Найхолоднішим місяцем зими на території басейну є січень, середньомісячна температура якого на 2-3°С нижча, ніж у грудні. Для усіх зимових місяців характерна велика мінливість температури повітря.
Найвищі середні температури відмічаються у липні +18,0-18,5°С. В окремі роки також спостерігаються відхилення від середньої багаторічної температури.
Сума річних атмосферних опадів коливається від 500 мм (в суббасейні річки Західний Буг) до 1070 мм (в суббасейні річки Сян) з нерівномірним розподілом їх за місяцями [4].
Середньорічна відносна вологість повітря становить 78 %. В суббасейні Західного Бугу низький характер території та наявність великої кількості озер сприяє формуванню мікрокліматичних особливостей поозер̕ я.
Кліматичні умови поступово змінюються із заходу на південний схід – зменшується норма опадів та норма стоку, збільшується випаровування [3].
- Рельєф
За характером рельєфу територія належить до трьох підобластей Волино-Подільської височини: Волинської височини, Подільської височини, а також Малого Полісся. Подільська і Волинська височини – це піднесені хвилясто-горбисті рівнини, вкриті лесовими відкладами. Власне витоки Західного Бугу беруть початок в межах Подільського горбогір’я, що характеризується зрілими ерозійно-денудаційними формами. Абсолютні висоти тут сягають 350 – 400 м (максимальна висота 404 м в межиріччі Західного Бугу і Сірету).
Частина басейну Західного Бугу, що належить до Малого Полісся, це понижена рівнина, вкрита супіщаними воднольодовиковими відкладами і, частково, лесовими породами та глинистою корою вивітрювання мергелів. Рельєф рівнини сформувався під впливом руху льодовика. Тому її висоти не перевищують 200 м. Тут розвинута густа річкова сітка. Ділянки між річками мають плоскохвилясту поверхню, на якій є горби і зниження.
Для суббасейну Західного Бугу характерні маловиражені не глибокі річкові долини, слабонахилені та заболочені. В лісостеповій зоні зустрічаються сильно розчленовані ділянки земної поверхні, що складені легкорозчинними породами та піддаються інтенсивній ерозії.
Для суббасейну Сяну характерне переважання слабохвилястих рівнин. Більшість річкових долин мають меридіальний і субмеридіальний напрямки, що пов’язано з просуванням льодовика в нижньочетвертинний період [3,8,10].
- Геологія
Суббасейн річки Західний Буг знаходиться в межах Волино–Подільської частини Європейської платформи. В геологічному відношенні басейн р. Західний Буг являє собою палеозойську западину, заповнену породами кам’яновугільного, крейдового і четвертинного періодів. Кам’яновугільні відклади представлені шарами сланців, вапняків і пісковиків з прошарками вугілля.
В геологічній будові території басейну Західного Бугу в межах Волинської області, що займає північно-західну частину Волино-Подільської плити, беруть участь комплекси порід широкого стратиграфічного діапазону – від крейдяних до сучасних відкладів. Верхньокрейдяні відклади розвинені повсюдно. В літологічному відношенні – це сірувато-білі мергельно-крейдяні утворення з уламками кременів і білим тонкозернистим піском. В верхньому шарі (до 60 м) вони тріщинуваті і місцями закарстовані.
Геологічні умови басейну визначають можливість накопичення й витрачання підземних вод, що живлять річки. Пористі та шаруваті гірські породи акумулюють воду, що надходить, і сприяють живленню річок. Величина стоку річкового басейну, сформованого такими породами, більша порівняно зі стоком річки, басейн якої складений водонепроникними породами. Значний вплив на стік має карст, який створює своєрідний комплекс форм рельєфу (вирви, улоговини, провалини тощо) унаслідок дії води на легкорозчинні гірські породи. Вплив карсту на річковий стік при різному характері водообміну може бути негативним (у зоні поглинання стоку) і позитивним (у зоні розвантаження стоку) порівняно зі стоком річок незакарстованих басейнів цієї ж зони.
Вплив на річковий стік ґрунтів басейну річки Західний Буг характеризується їх водопропускною здатністю. Величина підземного стоку залежить не тільки від ґрунтових умов, але й від геологічної будови басейнів. Ґрунти навколо річки на невеликій глибині підстеляються водонепроникними ґрунтами, які розкривають русло річки, що може сформувати великий підземний стік.
Суббасейн річки Сян в геологічному відношенні розташований в межах зовнішньої зони Передкарпатського прогину, що утворився в середньому і верхньому міоцені (періоди тортону і сармату), що представлені водоносними комплексами алювіальних відкладів середньоплейстоценового віку: піски, супіски, суглинки, галечники та середньо баденськими відкладами середнього міоцену: піски, тріщинуваті пісковики, літотамнієві вапняки [4, 8].
- Гідрогеологія
З гідрогеологічної точки зору суббасейн річки Західний Буг належить до Волино-Подільського артезіанського басейну, в межах якого виділяють два райони – Галицько-Волинську западину та Волино-Подільську плиту [3].
Геологічно-тектонічна будова зумовлює складну гідрогеологічну структуру Волино-Подільського артезіанського басейну. На заході основні запаси прісних вод пов’язані із зоною тріщинуватості крейдяно-мергелевої товщі верхньо-крейдового віку, яка тут виходить на поверхню або перекрита тонким шаром водопроникних відкладів. На Малому Поліссі основним накопичувачем підземних вод є антропогенові алювіальні моренно-зандрові піски, на Розточчі – неогенові вапняки, піски, пісковики, мергелі. Решта території характеризується наявністю поверхневих водоносних комплексів прісних підземних вод. Зона активного водообміну досягає до 300-350 м. Загалом у межах суббасейну несприятливі умови для формування ресурсів підземних вод [3].
Живлення водоносних горизонтів, які залягають біля денної поверхні відбувається на вододілах та їхніх схилах, розвантаження – в долинах річок.
Волино-Подільський артезіанський басейн має значні прогнозні ресурси підземних вод (13 млн. м3/добу). 69% запасів становлять води верхньокрейдового водоносного горизонту [3].У цьому басейні зосереджена майже четверта частина усіх прісних експлуатаційних ресурсів України.
Суббасейн річки Сян знаходиться в межах Передкарпатського артезіанського басейну. Він являє собою глибоку передгірну западину, що складена великою товщею неогенових та четвертинних відкладів. Водоносність неогенових відкладів дуже низька, води переважно високо мінералізовані, лише водоносний горизонт антропогенних відкладів є основним джерелом водопостачання.
- Ґрунти
Ґрунтовий покрив басейну Західного Бугу строкатий за складом, будовою профілів та фільтраційними властивостями. В зв’язку з тим, що у формуванні ґрунтів брали участь різні чинники ґрунтоутворення тут сформувався складний комплексний ґрунтовий покрив з поєднанням різних типів і різновидів ґрунтів.
В суббасейні річки Західний Буг найбільш поширені дерново-підзолисті ґрунти, а в пониженнях навколо карстових озер, заплавах річок – болотні та торфово-болотні, в лісостеповій зоні (територія Львівської області та південна частина Волинської області) – сірі ґрунти та іноді чорноземи та дернові ґрунти.
Дернові ґрунти поширені на переважаючій площі сіножатей і пасовищ. Вони займають значні площі орних земель, здебільшого осушених. Найбільш поширені дернові ґрунти в поліських районах, зокрема на Малому Поліссі.
Лучно-болотні ґрунти залягають переважно в заплавах річок та днищах глибоких балок. Болотні ґрунти трапляються на притерасних зниженнях річкових заплав, де є виходи підгрунтових вод. Торфувато-болотні ґрунти залягають по периферії низинних торфових боліт і часто в центральних частинах заплав малих річок. Торфовища –болотні ґрунти, в яких шар торфу перевищує 50 см, поширені переважно в заплавах річок [3].
В суббасейні річки Сян формування ґрунтів відбулось загалом в умовах поєднання двох ґрунтотворних процесів: підзолистого та дернового. Залежно від інтенсивності їхнього прояву сформувались різні генетичні типи та підтипи ґрунтів.
Значне поширення мають дернові, підзолисто-дернові та лучні ґрунти. Значно менші площі зайняті лучно-болотними і болотними ґрунтами.
Лучні ґрунти використовують переважно як пасовища. Після осушувальних меліорацій частину з них залучили у сільськогосподарський обробіток і використовують під ріллю. На території Надсянської рівнини фрагментарно до заплав річок Ретичин, Шкло, Віжомля та інших, долин балок і замкнутих понижень приурочені поєднання лучно-болотних ґрунтів з торфово-болотними та болотними ґрунтами. Ці групи утворюють мозаїки на алювіальних та делювіальних відкладах. Дернові ґрунти залягають у межах неглибоких понижень зандрової рівнини, зрідка на підвищених елементах рельєфу, колишніх лісових галявинах.
- Рослинність
Територія району басейну річки Вісла знаходиться у трьох фізико-географічних зонах: зоні мішаних лісів (Українське Полісся), лісостеповій зоні та у зоні висотної поясності Українських Карпат.
Зона мішаних лісів представлена сосновими та сосново-дубовими лісами, значно менші площі займають дубові, березові та вільхові ліси. Основна кількість лук на Поліссі знаходиться у заплавах річок. Для Полісся властива значна заболоченість і залісненість (близько 40 %). Переважна більшість боліт Волинського Полісся належить до торфових боліт або торфовищ. Торфові болота поширені, насамперед, по долинах невеликих річок, а також по межиріччях. Тут переважає вологолюбна чагарникова та болотна рослинність – верба, осока, мохи та лишайники.
В лісовій рослинності лісостепу переважають широколистяні ліси, видовий склад флори яких змінюється при просуванні із заходу на схід. Лісові масиви розповсюджені більше в північній частині Верхобузької і Стирської рівнин, а також на Розточчі. Переважають дубові, дубово-грабові, грабові ліси. Підлісок представлений ліщиною, березою, осикою і кленом. В басейні р. Рата та межиріччі Західного Бугу переважають хвойні ліси.
Головним типом рослинності Українських Карпат є лісова. Понад половину усіх площ займають смерекові або ялинові ліси, в нижньому ярусі переважають букові ліси. З висотою кліматичні умови погіршуються, а ріст дерев сповільнюється, тому тут формується рідколісся та криволісся. Луки займають найбільшу площу у субальпійському поясі [4, 8].
- Тваринний світ
Фауна басейну Вісли представлена великим різноманіттям хребетних тварин, птахів, земноводних, ракоподібних та плазунів, рукокрилих та найпростіших, в тому числі занесених до Червоної Книги (лелека чорний та білий, пугач, чапля жовта, горностай тощо).
Видовий склад хребетних тварин регіону досить багатогранний. Русла річок, заплави, стариці, заболочені луки, болотні масиви заселяють види тварин, які утворюють специфічний та неповторний водно-болотний комплекс фауни.
Болота – особливо цінні біотопи для багатьох гніздових птахів, деякі з них трапляються лише тут.
З метою збереження біорізноманіття в басейні Вісли створено багато природно-заповідних територій: в суббасейні річок Західного Бугу – найбільш відомими є: Шацький національний природний парк, ботанічний заказник «Втенський», ландшафні заказники «Чахівський», «Мошне» та «Згоранські озера», а також заповідне урочище «Озеро Тур» і гідрологічна пам’ятка природи «Озеро Святе». В суббасейні річок Сяну створено Надсянський національний парк, Яворівський національний природний парк, природний заповідник «Розточчя», що входить до світової спадщини ЮНЕСКО, а також Чолгинський орнітологічний заказник тощо.
- Гідрологічний режим
Річки району басейну Вісли за гідрологічним режимом поділяються на річки Передкарпатського гідрологічного району – суббасейн річки Сян (витоки річок Сян та Ріка) та Подільського гідрологічного району – суббасейни річок Західний Буг та Сян (річки басейнів Вишні, Шкло, В’яру, Завадівки).
Водотоки Передкарпатського району характеризуються переважно паводковим стоком, частка якого становить 55-70 % від річного стоку. Проходження паводків спостерігають в період з березня по серпень місяць. На зимовий період припадає 10-15% річного стоку. У Подільському гідрологічному районі річки характеризуються переважанням весняного стоку – 40-45 %. Річковий стік літа становить 20 % [7, 9].
Середній багаторічний шар весняного водопілля річок Передкарпатського гідрологічного району становить 150-180 мм, у Подільському гідрологічному районі цей показник зменшується до 60-100 мм. У особливо багатоводні роки 1% ймовірності перевищення варто очікувати шари весняного стоку 300-400 мм у Передкарпатському гідрологічному районі та 100-150 мм у Подільському.
У районі басейну річки Вісла, спостереження за гідрологічним режимом проводиться Львівським регіональним центром з гідрометеорології (на 10 гідрологічних постах 7-ми річок басейну) та Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (на 10 рівневих постах 8-ми річок басейну). Загалом спостереження здійснюють на 9 річках, що протікають територією району басейну річки Вісла [2].
На гідрологічних постах району басейну річки Вісла здійснюють спостереження за рівнями, витратами та температурою води, а також за льодовим режимом. З 20 пунктів гідрологічних спостережень району басейну річки Вісла лише на 1 гідрологічному посту здійснюються спостереження за наносами.
Максимальні рівні води. За даними моніторингової гідрометеорологічної мережі гідрологічних постів району басейну річки Вісла за весь період спостережень затоплення територій річковими водами відмічались неподалік 5 гідрологічних постів. У додатку 5 представлені відмітки рівнів води різної ймовірності перевищення (0,2 %, 1 %, 10 %).
За даними Львівського регіонального центру з гідрометеорології (додаток 5) в межах усіх гідрологічних постів, поблизу яких відмічались затоплення територій з надзвичайними ситуаціями, абсолютні максимальні рівні води перевищували рівні води 10 % ймовірності перевищення. Величина перевищення рівнів 10 % забезпеченості є меншою за 1 м. Максимальні рівні води на річках району басейну річки Вісла не перевищували відмітки рівнів 1 % ймовірності перевищення в межах чотирьох гідрологічних постів, за виключенням річки Рата в с. Межиріччя Сокальського району.
- Специфіка річкового басейну
Басейн Вісли – єдиний річковий басейн в Україні, який відноситься до Балтійського моря. Майже по всій своїй протяжності річка Західний Буг розділяє кордони трьох держав – України, Республік Білорусь та Польща.
Виток річки Західний Буг є свого роду унікальним. На відміну від багатьох інших річок України, що починаються маленькими струмочками, Західний Буг бере свій початок повноводним потоком. У минулому відразу при витоку річки працював водяний млин, а це означає, що води було досить, щоб крутити тяжкі млинові жорна.
Найбільш забрудненою річкою басейну Вісли на території України є притока Західного Бугу – р. Полтва. У р. Полтву скидає стічні води найбільший забруднювач басейну – Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал».
Річка Сян є транскордонною гірською річкою, водами якої користується не лише Україна, а й Республіка Польща
Додаток 1
Гідрографічне та водогосподарське районування
Додаток 2
Річки району басейну річки Вісла
| Назва річки | Площа водозабірного басейну, км2 | Загальна довжина річки, км | Області, по територіях яких протікає | Притока, якого порядку | З якого боку впадає
(ліва/права) |
| Західний Буг | 39580 | 772 | Львівська, Волинська | 2-го порядку | права |
| Сян | 16861 | 447 | Львівська | 1-го порядку | права |
Додаток 3
Озера району басейну річки Вісла
| Назва озера | Площа водно дзеркала,км2 | Області, на території яких знаходиться | Максимальна глибина, м |
| оз. Ягодинське | 0,803 | Волинська область | 9 |
| оз. Мшане | 0,98 | Волинська область | 2,0 |
| оз. Чисте | 0,58 | Волинська область | 10 |
| оз. Радожечі | 0,89 | Волинська область | 19 |
| оз. Лука | 1,26 | Волинська область | 10 |
| оз. Теребовицьке | 0,5937 | Волинська область | 8 |
| оз. Оріхове | 4,79 | Волинська область | 4 |
| оз. Оріховець | 1,29 | Волинська область | 1,5 |
| оз .Засвяття | 0,698 | Волинська область | 8 |
| оз. Люцимер | 4,43 | Волинська область | 8 |
| оз. Пісочне | 1,89 | Волинська область | 24 |
| оз. Кримно | 1,45 | Волинська область | 6 |
| оз. Острів янське | 2,57 | Волинська область | 7 |
| оз. Перемут | 1,46 | Волинська область | 3,5 |
| оз. Велике Піщанське | 0,88 | Волинська область | 6 |
| оз. Луки | 6,73 | Волинська область | 6 |
| оз. Пулемецьке | 15,69 | Волинська область | 16 |
| оз. Світязь | 26,21 | Волинська область | 58,4 |
| оз. Чорне Велике | 0,73 | Волинська область | 5 |
Додаток 4
Водосховища району басейну річки Вісла
| Назва водосховища | Об’єм водосховища при НПР, млн.м3 | Області, на території яких знаходиться | На якій річці знаходиться | Призначення водосховища |
| Кортеліське
(оз. Любовель) |
4,2 | Волинська область | Кортеліська осушувальна система | Регулювання поверхневого стоку та зволоження осушувальних земель |
| Турське
(оз. Турське) |
21,5 | Волинська область | канал Заболоттівський | Зволоження осушувальних земель |
| Добротвірське | 14,65 | Львівська область | Західний Буг | Водопостачання для технічних потреб |
| Солокійське | 3,5 | Львівська область | Солокія | Зрошення та зволоження сільсько-господарських культур |
| Недільчинське | 1,01 | Львівська область | Недільчина | Робота в складі осушувальної системи «Недільчина» |
| Золочівське | 1,46 | Львівська область | Золочівка | Водопостачання для технічних потреб |
| Гамаліївське | 1,7 | Львівська область | Яричівка | Водопостачання для технічних потреб |
| Краковецьке | 1,98 | Львівська область | Шкло | Риборозведення |
| Завадівське | 8,8 | Львівська область | Завадівка | Водопостачання для технічних потреб |
| Малий
Гноєнець |
2,63 | Львівська область | Малий
Гноєнець |
Риборозведення, рекреація |
| Великий Гноєнець | 1,62 | Львівська область | Великий Гноєнець | Риборозведення,
рекреація |
Додаток 5
Рівні води річок району басейну річки Вісла різної ймовірності перевищення
| № | Річка | Пост | Рівні води різної ймовірністі перевищення, м абс | Нмакс, м абс | Дата | ||
| 0,2% | 1% | 10% | |||||
| 1 | 2 | 3 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
| 1 | р. Вишня | с. Твiржа | 206,54 | 206,16 | 205,38 | 205,87 | 21.04.1998 |
| 2 | р. Захiдний Буг | м. Кам’янка-Бузька | 205,56 | 205,44 | 205,12 | 205,27 | 07.04.1952 |
| 3 | р. Рата | с. Волиця | 201,86 | 201,74 | 201,41 | 201,63 | 08.06.1948 |
| 4 | р. Рата | с. Межирiччя | 193,59 | 193,20 | 192,42 | 193,21 | 05.11.1974 |
| 5 | р. Солокiя | м. Червоноград | 192,10 | 191,79 | 191,2 | 191,54 | 08.04.2013 |
