Регіональний ландшафтний парк “Стільське горбогір’я”.

розміщено в: НОВИНИ | 0

З метою збереження природного біорізноманіття регіонів України, 7 липня, відповідно до Указу Президента України від 18 серпня 2009 № 629 визначено Днем професійного свята працівників сфери формування та забезпечення функціонування національної мережі територій і об’єктів природно-заповідного фонду та системи міжнародних природоохоронних територій – Днем працівника природно-заповідної справи.
До Дня працівників природно-заповідної справи комунальний заклад Львівської обласної ради «Спеціальна адміністрація регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір’я», в рамках просвітницької діяльності проводить екскурсію по ПЗФРЛП «Стільське Горбогір’я». У ході заходів була проведена нарада з питань розвитку об’єкту ПЗФРЛП «Стільське Горбогір’я» за участю фахівців БУВР Західного Бугу та Сяну, а саме заступника начальника управління Романа Туцького.
Регіональний ландшафтний парк “Стільське горбогір’я” розташований у межах Миколаївського, Пустомитівського, Перемишлянського районів Львівської області, неподалік від міста Миколаїв.
Площа 8909,9 га. Створений відповідно до рішення Львівської обласної ради від 1 квітня 2014 року № 1043[1]. Перебуває у віданні: ДП «Львівське лісове господарство» — 6137,0, ДП «Стрийське лісове господарство» — 1876,6 (зі зімінами відповідно до Рішення Львівської обласної ради від 12 березня 2019 року №814), Миколаївське ДЛГП — 563,5, Пустомитівське ДЛГП — 255,0, Стільська с/р — 95,4, Бродківська с/р — 6,0.
Ландшафтний парк розташовано на теренах Бібрсько-Стільської височини Львівського Опілля, що є частиною Подільської височини. Ландшафтний природний парк «Стільське Горбогір’я» створений на базі комплексної пам’ятки природи «Стільська» з метою охорони і збереження одного з найбільших у Східній Європі городища VIII-ХІІ ст. та навколишнього природного комплексу, що складається з природного буково-грабового лісу на межі східного ареалу його поширення. Трапляються ділянки хвойних насаджень. У лісах на пагорбах переважають ясно-сірі та сірі лісові ґрунти. Городище було центром племінного союзу білих хорватів, займаючи площу понад 250 га. У ІХ ст. площа городища перевищувала розміри тодішнього Києва на 9,8 га.
Рельєф «Стільське Горбогір’я» має характерну горбисто-пасмову поверхню з глибокими каньйоноподібними долинами. Глибина врізу долин сягає до 130–200 м. В основі рельєфу лежать мергелі, крейди, вапняки, пісковики та інші породи. На схилах «Стільське Горбогір’я» присутні значні виходи м’якої скельної породи, у яких було створено печерне поселення Стільська. Біля села Ілів розташовані пам’ятка природи «Скеля з трьома печерами», де серед природного букового лісу скеля з печерами становила частину городища Ілів, та заповідні ділянки природного букового лісу в урочищі «Роздільське»[4], пам’ятці природи «Стільська». У долині протікає річка Колодниця, на руслі якої збереглися залишки давніх шлюзів, що робило її судноплавною від Дністера до городища Стільсько.